Одним з найбільш ефективних і продуктивних методів сушіння сипких матеріалів є оброблення у газодинамічному псевдозрідженому шарі, створюваному висхідним потоком газоподібного зріджуючого агента. Цей метод реалізується у відповідних апаратах псевдозрідженого шару.

Сушарка псевдозрідженого шару містить корпус, на якому монтовані завантажувальний та розвантажувальний штуцери, конічне днище, на якому розташований штуцер для подачі сушильного агента, плоску кришку з штуцером для виведення відпрацьованого сушильного агента та газорозподільну решітку, на якій проходить процес псевдозрідження та висушування матеріалу.

Одним з основних недоліків цих апаратів є можливе утворення застійних зон між корпусом та газорозподільною решіткою, що зумовлює пригорання продукту в цих місцях і погіршує якість готового матеріалу.

Рисунок 1. Апарат для сушки в псевдозрідженому шарі: 1–корпус, 2– завантажувальний штуцер, 3–розвантажувальний штуцер, 4–конічне днище, 5–кришка, 6– газорозподільна решітка.

З метою уникнення утворення застійних зон завантажувальний та розвантажувальний штуцери слід розташовані під кутом, відмінним від прямого, один навпроти одного. Виконання сушарки із зазначеними ознаками унеможливлює утворення в корпусі застійних зон, а також забезпечує розподілення вологого матеріалу не в напрямку до розвантажувального штуцера, а перпендикулярно йому. Це забезпечує умови для ефективного сушіння і виключає можливість потрапляння вологого матеріалу в розвантажувальний штуцер. Штуцер для подачі сушильного агента слід розташовувати в нижній частині  конічного днища співвісно осі апарата, що зменшує кут обдувки газорозподільної решітки сушильним агентом. Це зменшує гідравлічний опір. Зазначені конструктивні рішення дозволяють уникнути застійних зон та підвищити продуктивність апарату.

Сушарки з псевдозрідженим шаром є одними з прогресивних. Вони дозволяють збільшити поверхню контакту між частинками матеріалу і  сушильним агентом, інтенсифікувати випаровування вологи і скоротити тривалість сушіння.