Основними методами  опріснення води є мембранна дистиляція (МД), зворотній осмос, ультрафільтрація та електродіаліз, заморожування, іонний обмін, екстракція, нагрів води понад критичної температури (350°С), газгідратний метод [3].

Однак в умовах енергетичної кризи та забруднення навколишнього середовища все частіше використовують методи, які б задовольняли наступні умови: енергозбереження, екологічність. Дані умови найбільш притаманні для мембранної дистиляції, яка дає змогу отримати чистий дистилят при проходженні пари рідини через пористу мембрану. В порівнянні зі зворотнім осмосом та електродіалізом, де використовуються високі тиски та великі затрати електроенергії, мембранна дистиляція є енергетично вигідним процесом (особливо в установках з рекуперацією тепла)[2]. Навідміну від традиційних методів , мембранна дистиляція дає ступінь очистки води набагато вищий. МД єдиний метод, який дає змогу  працювати з концентрованими розчинами. Енергозатрати на проведення ультрафільтрації досить не значні, але теоретично передбачити ультрафільтраційні властивості розчинів неможливо, тому значно вигідніше використовувати досить прогнозований метод мембранної дистиляції. Використання відпрацьованого тепла або альтернативних видів енергії, а також поєднання мембранної дистиляції  з іншими процесами робить цей процес перспективним у промислових масштабах[1].

Отже, на даному етапу розвитку суспільства, глобальною проблемою людства стала - питна вода. Одним із шляхів вирішення є очищення морських та океанічних вод. Це завдання можна виконати за допомогою мембранної дистиляції. Саме цей метод має значні переваги знесолення та опріснення вод у порівнянні з іншими.