На сьогоднішній день технологія концентрування (зневоднення) термолабільних мікробіологічних матеріалів є актуальною проблемою в мікробіологічній, харчовій, фармацевтичній промисловості[1].

Розглянемо деякі методи зневоднення (сушки).

Ліофільна сушка – це висушування тканин і ін. біологічних об'єктів в замороженому стані під вакуумом. При цьому вода віддаляється із заморожених об'єктів шляхом сублімації льоду, тобто перетворення його на пару, минувши рідку фазу. Цей метод дозволяє отримувати сухі тканини, препарати, мікробіологічні продукти без втрати їх структурної цілісності і біологічної активності. При сушці  більшість білків не піддаються денатурації і можуть тривало зберігатися при помірному охолоджуванні (біля 0°С). Ліофілізовані тканини і препарати при зволоженні відновлюють свої первинні властивості. Ліофільна сушка застосовується при необхідності тривалого зберігання і консервації різноманітних продуктів біологічного походження, для здобуття сухої плазми донорської крові, сухих сироваток і вакцин, при трансплантації органів і тканин, у фармацевтичній і харчовій промисловості. У системах життєзабезпечення космічного корабля сушка застосовується, як один з перспективних способів регенерації води з вологовмісних матеріалів.

Розпилювальне сушіння, як і ліофільне, є найпоширенішим способом одержання продуктів мікробіологічного синтезу з нативних розчинів, оскільки забезпечує сушіння рідин протягом декількох секунд. Конкретно розпилювальні сушарки застосовують для одержання сухих бактеріальних  препаратів, антибіотиків, вакцин та інших продуктів фармацевтичної групи [2].

Конвективним сушінням зневоднюють харчові і технічні продукти тваринного походження з метою їх консервування: м’ясо, яйце, кров і кров’яну плазму, желатин, шкіра. При конвективному сушінні тепло підводиться за рахунок теплообміну поверхні матеріалу із сушильним агентом (в окремому випадку з повітрям). Гріючий теплоносій одночасно евакуює вологу, що випарувалася, з поверхні матеріалу. Продукти, що надійшли на сушіння, можуть мати температуру нижче температури мокрого термометра, що відповідає параметрам повітря в сушарці, як це звичайно буває.

Висновок: кожен з цих методів актуальний в наш час, і може бути використаний в певній галузі промисловості для препаратів термолабільного класу.