Одним з напрямків розвитку сучасної біотехнології є спроби використання трансгенних рослин з метою створення їстівних вакцин. Ідея використання їстівної вакцини полягає у вживанні в їжу рослин (зелень, плоди), які продукують в своїх клітинах антигенний білок патогена, проти якого має виникнути імунна відповідь. Такі вакцини мають ряд переваг в порівняні із класичними ін’єкційними вакцинними препаратами: потенційно низька собівартість через відсутність етапів виділення та очищення білків патогену; вища біологічна безпечність рослинного матеріалу в внаслідок неможливості випадкової передачі через нього небезпечних для людини інфекцій (у т.ч. пріонів); зручне пероральне введення; можливість створення рослин, які одночасно продукують декілька протективних антигенів різних патогенів (мультивалентні їстівні вакцини). Під час використання їстівної вакцини виключається можливість виникнення спалаху інфекції, проти якої використовують дану вакцину, що може відбутися у разі недостатньої інактивації̈ віріонів підчас використання живих вакцин. Також, на відміну від ін’єкційних вакцин, які взаємодіють з імунною системою всередині організму, їстівні вакцини контактують з мукозальною імунною системою на поверхні кишковика. Підчас вживання їстівної вакцини клітинні стінки рослин забезпечують захист антигену, від агресивного середовища шлунку, тому значна частина антигену потрапляє до кишківника, де представляється мукозальній імунній системі.

Перша їстівна вакцина створена у 1992 році – це трансгенна рослина тютюну, що продукувала «австралійський» антиген. В 1997 році було вперше проведено клінічне випробування картоплі, що продукує антигени ентеропатогенної кишкової палички. У 1998 році було виведено картоплю, що продукує В-субодиницю холерного анатоксину, і отримано в рослинах тютюну вакцину проти кору. Сьогодні продовжують випробовувати аналогічні вакцини до вірусу Ньюарк, гепатиту В, туберкульозу. Досліджуються вакцини проти сказу, вироблені в томатах, кліщового енцефаліту, що продукують рослини моркви й салату. Також створено їстівну комплексну вакцину проти ВІЛ і гепатиту В на основі рослин томату.

Проте існує і ряд труднощів, які мають місце при одержанні та застосуванні рекомбінантних білків в складі їстівних вакцин. Невисокий рівень накопичення антигенів, визначення дозування антигену, його стабільність в рослині – основні питання, які зараз знаходяться в фокусі досліджень.

Одним з перспективних об’єктів для створення рослинних їстівних вакцин є морква посівна (Daucus carota). Метою наших досліджень на базі Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАНУ є розробка підходів для культивування та генетичної трансформації моркви посівної та подальше дослідження накопичення вакцинних білків.