Колонізація мікроорганізмами технологічного та медичного обладнання є надзвичайно небезпечним явищем, так як мікробні біоплівки резистентні до дезінфектантів та антибіотиків. Актуальним напрямком досліджень є використання мікробних поверхнево-активних речовин (ПАР) для попередження адгезії клітин на поверхнях.

Мета роботи – дослідити вплив поверхнево-активних речовин Acinetobacter calcoaceticus IMB B-7241 та Nocardia vaccinii ІМВ В-7405 на прикріплення деяких бактерій і дріжджів до абіотичних поверхонь.

Продуценти ПАР штами ІМВ В-7241 та ІМВ В-7405 вирощували на середовищі з етанолом (2%, об’ємна частка) або гліцерином (1–2%, об’ємна частка) упродовж 5 і 7 діб. Для досліджень використовували такі препарати: препарат 1 – супернатант культуральної рідини; препарат 2 – розчин ПАР, виділених екстракцією сумішшю Фолча (хлороформ і метанол, 2:1) з супернатанту культуральної рідини. Ступінь адгезії тест-культур до пластику, полівінілхлориду, кахелю і сталі визначали спектрофотометричним методом.

Експерименти показали, що препарати ПАР A. calcoaceticus IMB B-7241 і N. vaccinii ІМВ В-7405 ефективно знижували ступінь адгезії тест-культур на всіх досліджуваних абіотичних поверхнях. Встановлено, що адгезія залежала від типу матеріалу, концентрації ПАР в препаратах, ступеня їх очищення і умов культивування штамів (природи джерела вуглецю, тривалості вирощування).

З препаратів A. calcoaceticus IMB B-7241 (0,003–0,018 мг/мл) отриманих на етанолі, більш ефективним виявився препарат 1 (супернатант), після обробки поверхонь яким спостерігали зменшення кількості прикріплених клітин бактерій і дріжджів в середньому на 35–60%. На відміну від препаратів, синтезованих на етанолі, ПАР, отримані на гліцерині, виявилися більш ефективними антиадгезивними агентами, ніж відповідні супернатанти. Так, за обробки препаратом 2 кількість прикріплених до абіотичних поверхонь вегетативних клітин B. subtilis БТ-2 і E. coli IEM-1 знизилась на 65–80%, спор B. subtilis БТ-2 і дріжджів C. albicans Д-6 на 20–40% відповідно.

В свою чергу, у разі обробки абіотичних поверхонь обома препаратами ПАР N. vaccinii ІМВ В-7405 (0,01–0,05 мг/мл), синтезованими на гліцерині упродовж 5 і 7 діб, адгезія E. сoli ІЕМ-1 і C. albicans Д-6 в середньому становила 26–34% та 56–61% відповідно. Інші закономірності спостерігалися під час дослідження адгезії вегетативних клітин B. subtilis БТ-2: більш ефективним антиадгезивним агентом виявився розчин ПАР, синтезованих на 5 добу культивування, за обробки яким адгезія становила лише 10 %. Зазначимо, що за обробки матеріалів обома препаратами синтезованими упродовж 5 і 7 діб, ступінь адгезії спор B. subtilis БТ-2 становив в середньому 30–50%.

Науковий керівник – д.б.н., проф. Пирог Т.П.