Одним з напрямків використання мікроводоростей як носіїв цілого спектра унікальних сполук є застосування їх біомаси в аквакультурі. Альгомаса може бути використана як збалансована кормова добавка чи стартові корми для молоді риб як безпосередньо, так і опосередковано (через збагачення зоопланктону). Мікроводорості, задіяні в харчових ланцюгах в аквакультурі, повинні характеризуватися високим вмістом вітамінів, білків та наявністю ессенціальних амінокислот. Відомо, що біомаса протикокових водоростей може містити близько 30 – 50 % білка, при цьому як його загальна кількість, так і амінокислотний склад може суттєво відрізнятися залежно від фази росту альгокультури, умов культивування та складу застосованого живильного середовища. Тому, метою даної роботи була оцінка амінокислотного складу біомаси D. armatus за умов використання в якості живильного середовища скидній воді із рибоводної установки замкнутого водопостачання (УЗВ).

Дослідження проводили на альгологічно чистій культурі зеленої водорості D. armatus (Chod.) Hegew (IBASH-A), отриманій з колекції Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. В якості живильного середовища використовували скидну воду із УЗВ, як контрольне середовище - середовище Фітцджеральда № 11 в модифікації Цендера і Горхема. У клітинній масі визначали кількість загального білку за Лоурі та амінокислотний склад. Гідроліз амінокислот здійснювали концентрованою хлористоводневою кислотою при температурі 106 °С протягом 24 годин та аналізували за допомогою амінокислотного аналізатора «Т - 339» (Чехія) Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України.

Максимальним вмістом білка, що знаходився в межах 23 %, культура D. аrmatus, культивована на скидній воді із УЗВ, характеризувалася на 40 добу вирощування. В цей час у клітинній масі ідентифіковано 17 протеїногенних амінокислот, із них 9 замінних та 8 есенціальних. Серед есенціальних амінокислот відсутній триптофан та цистеїн. Вміст аспартату та глутамату був домінуючим і складав 0,320 та 0,350 мг·г^-1 сухої маси відповідно. Серед незамінних амінокислот максимальним вмістом характеризувався лейцин. При цьому його кількість у біомасі D. armatus, культивованій на скидній воді із УЗВ, становила 0,189 мг·г^-1, що у 1,5 рази більше, ніж за умов використання контрольного середовища.

Отже, клітинна маса D. armatus, за умов її культивування на скидній воді із УЗВ, характеризується достатньою кількістю білка та широким спектром амінокислот і може бути використана як кормовий об’єкт.