За більш ніж 25 років вивчення інтерлейкіну-7 (ІЛ-7), стали відомі більшість його особливостей та механізмів дії. Потенціал його використання в терапевтичних цілях в вірусології, бактеріології, онкології та трансплантології виявився вражаючим. Тому основна задача полягає в розробці ефективної технології отримання цього цитокіну. На теперішній час для отримання терапевтичних білків найперспективнішим є використання технології рекомбінантних молекул.

Для створення продуцента, на нашу думку, найбільш технологічним та економічно вигідним є використання прокаріотичного організму Escherichia coli та системи експресії сконструйованої за допомогою плазмідного вектора (рис. 1). Так як цей мікроорганізм є найдетальніше вивченим, не потребує коштовних середовищ для культивування та така система експресії дозволяє отримувати високі виходи цільового білка. Для індукції синтезу ІЛ-7 було обрано процедуру аутоіндукції, так як це значно підвищує техніко-економічні показники в порівнянні з використанням хімічного індуктора ІПТГ.

(сам рисунок дивіться у проєднаному фаулі)

Рис. 1. Карта вектора клонування інтерлейкіну-7. СM(R) – резистентність до хлорамфеніколу, P15а ORI - сайт початку реплікації, T7terminator – термінаторна область, iL7mat – ген інтерлейкіну, rbs – сайт зв’язування з рибосомою, T7prom - РНК-полімераза Т7 промотор для транскрипції in vitro з клонованої вставки, lac operator – лактозний оператор,  Xba I, Eco RI, Nco I, Xho I, Nde I - сайти рестрикції відповідними ендонуклеазами.