Створення форм, сортів та гібридів рослин, стійких проти біотичних факторів є одним із досить актуальних напрямків селекції. Це обумовлено значними втратами урожаю сільськогосподарських культур, що викликаюся ураженням їх грибними, бактеріальними та вірусними хворобами. Одним із нових, перспективних шляхів підвищення ефективності селекційного процесу є широке використання сучасних методів біотехнології, які дозволяють розширити спектр генетичного різноманіття та скоротити строки селекційного процесу. Одним із перспективних методів селекції стійких проти хвороб рослин базується на використанні у якості селективного агента патотоксинів, що зазвичай синтезуються патогенами. Із культуральної рідини Fusarium oxysporum f. sp. lycopersici виділено 3 токсини: фузарієву (бутилпірідинкарбонову) кислоту, лікомаразмін та вазінфускарін [1]. Лікомаразмін – дипептид, що викликає в’янення та пожовтіння черешків томату. Вазінфускарін – білок із властивостями фермента, а фузарієва кислота викликає некрози листків між жилками, зміну проникності, пригнічення дихання та росту, некроз клітин паренхіми та епінастію черешків [2]. Фітотоксини є важливими селективними агентами при клітинній селекції томату, так як при проникненні гриба до клітин починається процес розкладання плазмолеми.  У нашій роботі було використано систему селективних умов для одержання in vitro рослин-регенерантів томату із підвищеною стійкістю до хімічно чистої фузарієвої кислоти (до 10 мг/л), що передбачає чергування культивувань тканин на селективному та неселективному середовищах. Зміни, що виникають у процесі культивування у культурі in vitro реалізуються у рослин-регенерантів на фенотиповому рівні у вигляді змін забарвлення та твердості плода, ускладнення суцвіття та появу стійкості проти хвороб. Ці, виникаючі із достатньою частотою зміни успадковуються та закріпдюються у наступних поколіннях на протязі кількох років, що дозволяє розглядати їх як епігенетичні. Цю закономірність можна із успіхом застосовувати і у інших селекційних програмах. Встановлено, що добори можна здійснювати також і на інтактних рослинах, а не тільки на клітинній культурі, що дозволяє уникнути стадії регенерації та зв’язаних із нею деяких труднощів.