Інтерферони (ІФН) є сучасними ефективними засобами терапії і профілактики вірусних інфекцій людини і мають видову специфічність. За способами одержання вони діляться на природні, які, як біотехнологічний продукт, одержують при вірусній стимуляції лейкоцитів людини, і рекомбінантні, які продукуються трансгенними бактеріями з вбудованим геном ІФНу людини. Продуцентами рекомбінантного інтерферону можуть бути і трансгенні дріжджі, клітини ссавців та комах, вищі рослини. Використання останніх забезпечує низьку собівартість вирощування, швидке накопичення цільового продукту, низький ризик контамінації вірусами тварин і людини, простіші методи очищення цільового продукту.

Мета роботи - визначення противірусної дії екстрактів, одержаних із трансгенних коренів рослин різних видів.

Об’єктами дослідження були екстракти з трансгенних коренів (ТК) алтею, тютюну, полину, салату, піретруму, цикорію, череди, отриманих методом агробактеріальної трансформації з перенесенням гена IFN-α2b людини (плазміди рСВ161, рСВ124). Визначення противірусної активності екстрактів ТК у попередньо визначених нетоксичних концентраціях проводилось в перещеплювальних культурах трансформованих клітин кісткового мозку людини (L-41) та тестикул поросят (ПТП). Як тест-вірус використовували вірус везикулярного стоматиту ВВС штам Індіана. Противірусну активність визначали мікрометодом за зниженням цитопатичної дії тест-вірусу у культурах клітин і виражали у міжнародних одиницях (МО).

Результати. Найбільшу противірусну активність, 6289 МО/г маси, мав екстракт з «бородатих» коренів полину в культурі клітин ПТП, проте в клітинах L-41 його активність не виявлялась. У екстрактах решти ТК в культурі клітин ПТП противірусна активність була в межах  884-3548 МО/г маси, а в культурі L-41 зазначені зразки виявляли значно нижчу активність - 315-523 МО/г маси. Стандартний зразок рекомбінантного IFN-α2b людини проявляв однаково високу противірусну активність в обох клітинних культурах, що свідчить про чутливість до інтерферонів рецепторів клітин обох культур.

Висновки. Виявлено відмінності у ефективності противірусної дії екстрактів з «бородатих» коренів залежно від використаних тест-клітин (ПТП чи L-41), а також відмінності у противірусній активності екстрактів з коренів рослин різних видів. Вони можуть бути пов’язані із особливостями формування четвертинної структури молекули інтерферону при синтезуванні його в рослинній системі у клітинах трансгенних коренів.