Бура листкова іржа (збудник - гриб Puccinia recondita f. sp. tritici) – представник облігатних фітопаразитів з вузькою спеціалізацією, в Україні найбільш поширена у Лісостепу та на Поліссі. Уражені рослини на листках та піхвах вкриваються пустулами червоно-бурого кольору, що призводить до зниження асиміляційної поверхні та підвищення транспірації [1]. Порушення водного балансу рослини спричиняє недобір врожаю до 20% внаслідок закладання меншої кількості зернин у колосі, погіршення якості та маси зерна.

Метою досліджень було розробити біотехнологію індукування природної стійкості рослин за рахунок обробки біотичними еліситорами. Раніше нами показано, що щавлева кислота є перспективним еліситором для індукції стійкості пшениці до ураження фітопатогенними грибами [2].

Рослини озимої пшениці сорту Столична вирощували в умовах польових дослідів в Київській області з використанням типової для зони агротехніки. У фазі виходу в трубку рослини обприскували 0,1 мМ розчином щавлевої кислоти та 0,5 мМ розчином донору оксиду азоту NO – нітропрусиду натрію. Потім рослини штучно інокулювали суспензією спор P. reconditа. Встановлено, що обробка біотичними еліситорами суттєво зменшує ступінь ураження та розповсюдження інфекції. Показано, що у попередньо оброблених та інфікованих збудником бурої іржі рослин зростає вміст ендогенного пероксиду водню внаслідок механічного зміцнення клітинних стінок та індукції системної стійкості. За рахунок збільшення площі поверхні прапорцевого листка, кількості зерен колосі та маси тисячі зерен врожайність зростає на 10-15%.

Одержані дані свідчать, що біотичні еліситори здатні індукувати системну стійкість рослин озимої пшениці проти біотичного стресу, що може бути новим ефективним та екологічно безпечним методом захисту рослин.