В умовах скорочення запасів корисних копалин, залежності країн від імпорту нафти та постійного зростання цін на енергетичну, промислову й сільськогосподарську види продукції виникла необхідність в нових відновлюваних і екологічно безпечних джерелах енергії та пального. В світі постійно проводяться дослідження по створенню біопалива, зокрема біодизеля, як найбільш затребуваного і перспективного джерела енергії. В якості сировини для виробництва біодизеля використовують ліпіди масляних рослин, бактерій, дріжджів, міцеліальних грибів та мікроводоростей. Перевагою мікроводоростей, як продуцентів є високий вміст ліпідів, висока швидкість росту, можливість направленого біосинтезу, використання для їх вирощування фотобіореакторів та промислових стічних вод. Крім того сама біомаса після відділення ліпідів може бути використана для виробництва інших видів пального: метану, етанолу та водню.

Одним з перспективним продуцентів ліпідів є мікроводорость Euglena gracilis, висушена біомаса якої за звичайних умов культивування містить 14-20% ліпідів [1]. Підбираючи оптимальні умови можна збільшити вихід ліпідів вдвічі.

В результаті огляду досліджень впливу різних факторів на продукування ліпідів E. gracilis можна запропонувати наступні оптимальні умови для культивування в фотобіореакторах: середовище – лікер кукурузник зерен 20 г/л та глюкоза 20г/л; температура – 27-31°С; pH – 6,8-7,2; частота перемішуючого пристрою – 200-300 хв^-1; аерація повітрям зі збільшеним вмістом СО₂ (2%) – 0,4-0,8 л повітря/л/хв.; джерело освітлення – лампи білого світла Sun-Glo [2,3].

Таким чином, за вказаних умови культивування можна отримувати близько 0,35 г ліпідів з 1 граму висушеної біомаси, що дозволяє розглядати організм E. gracilis в якості перспективного продуцента біопалива.